Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

49 Мистецтво першої третини ХХ століття Михайла Драгана, Павла Ковжуна, Володимира Січинського визначали висо­ кий рівень теоретичних досліджень міжвоєнного періоду, започаткованих АНУМ. Завдякиїхнімпліднимзусиллямвийшливсвітмонографічні виданняпро М. Андрієнка, Л. Геца, О. Глущенка, М. Грищенка, О. Кульчицьку, О. Сахновську. Крім цього, були підготовлені фундаментальні дослідження про М. Бутовича, Ф. Ємця, Я. Музику, П. Ковжуна, О. Новаківського. Періодично виходив друком часопис “Мистецтво”, в якому завжди можна було віднайти актуальну цікаву інформацію. Діяльність об’єднання охоплювала організацію численних виставок, причому не лише в Галичині, але й за її межами. З-поміж чотирнадцяти мистецьких акцій, організованих АНУМ, окремі стали вагомими віхами в історії українського мистецтва ХХ століття. Найпомітнішим явищем була, безумовно, “Виставка сучасної української графіки” (червень, 1932 року), на якій показано близько півтори тисячі творів 120 авторів. Експозиція вклю­ чала чотири розділи – “Оригінальна графіка”, “Нарбут і експедиція заго­ товки державних паперів України”, “Книга. Окладинка, оздоба, ілюстрація” та “Екслібрис”. У числі учасників було чимало представників Східної України: В. Кричевський, В. Седляр, В.Шаповалов (Київ); В. Касіян, І. Падалка, В. Світличний, А. Страхов, О. Судомора (Харків); Й. Дайц, М. Кульбаба, В. Нерубенко (Одеса); М. Васильківський (Ленінград) та ін. Розділ “Нарбут і експедиція заготовки державних паперів України” надав виставці особливого державотворчого забарвлення. У роботах видат­ них майстрів – Г. Нарбута, В. Кричевського, М. Бойчука, І, Мозолевського, С. Неліпінської відчувався пошук глибинного коріння, органічних зв’язків з традиціями українського бароко і візантійської доби. Еспонати для цього розділу особисто привіз до Львова П. Ковжун у 1928 році. Самовіддана праця ініціативної групи АНУМ залишила вагомий слід в історії українського мистецтва. Значну частину експонатів було показано на виставці графіки, яка презентувала українське мистецтво протягом 1933 року в Берліні, Празі та Римі. До участі в ній додатково були запрошені члени варшавської групи “Спокій” і празької “Української Пластичної Студії”. Розділ екслібрису представлено на Всесвітній виставці екслібрису в Лос-Анжелосі, де спеціальні відзнаки отримали П. Ковжун, М. Осінчук і С. Гординський 20 . Наведені факти свідчать, що у 1930-х рр. мистецьке середовище в Захід­ ній Україні функціонувало у складних політичних умовах, та все ж пульсувало повнокровним життям. Значення тодішніх зусиль видатних українських дія­ чів культури, художників і мистецтвознавців, здавалось би, важко переоціни­ ти.Проте, за радянських часів міжвоєнний період мистецького життя в Західній Україні був викреслений з нашої історії. Про нього згадали в час “відлиги”, у 1960-х роках, але подали у скороченому, позбавленому реального змісту вигляді. Яскравим свідченням тому є структура п’ятої книги єдино­ го за радянських часів шеститомного видання “Історії українського мистец­ тва”. Зі 477 сторінок тексту, присвяченого першій половині ХХ століття, лише 25 відведено “Мистецтву західних областей України та Північної Буковини 1917-1941 років”. 20 Ріпко О. Мистецьке життя Львова 1920-1930-х років // Жовтень. – 1989. – № 4. – С. 77.