Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

56 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях 1923 року в Нью-Йорку він відкрив школу з денною та вечірньоюформами навчання, де бажаючі могли вивчати основи живопису, скульптури, кераміки, рисунку і дизайну 30 . Педагогічний талант О. Архипенка ніколи не був реалізований в Україні. У 1929 році Київський художній інститут запросив його до складу місцевої професури. Та, мабуть, О. Архипенко, постійно листуючись з братом, який тоді проживав у Львові, знав, чим загрожує йому приїзд в радянську Україну під час розгортання репресій проти кращих представників інтелігенції. Його відмова була однак тактовною: “... Обставини моєї педагогічної і художньої роботи за кордоном не дозволяють тепер приїхати до Києва. Для зміцнення зв’язків з Києвом пропоную прийняти як подарунок бронзове погруддя – портрет диригента Менгельберга...” 31 . Педагогічний талант О. Архипенка та його вплив на творчість багатьох видатних митців зали­ шаються незаперечними. Разом з тим, справедли­ вою можна вважати й таку думку: “Сам Олександр Архипенко настільки повно втілив свої ідеї, що не залишив нам нічого, що можна було б продовжити. Славетні майстри не залишають прямих учнів чи послідовників” 32 . Якщо О. Архипенко був яскраво вираженим новатором, творчість якого позначила передній край світового авангардного мистецтва і зумовила справжній переворот у сучасній скульптурній пластиці, то М. Бойчук, нав­ паки, – традиціоналіст, глибоко закорінений в українському іконописі та образотворчомуфольклорі. Його доробокмає особливе значення для процесів творення та утвердження в умовах ХХ ст. регіональної специфіки українського мистецтва. О. Архипенко як людина з гострим відчуттям сьогодення захоплювався найновішими науковими відкриттями, досягненнями людської цивілізації, прагнув активно використовувати їх у своїх творчих пошуках. Натомість, у М. Бойчука ж домінує своєрідна трансісторична “служба людству, а не матерії”, “вільна дисципліна, яка виникає з індивідуалізму й опирається на старому стилі” і, в результаті, не визнає “сучасної, механічної цивілізації” 33 . Діапазон явищ, які служили інспіраціями для творчої праці М. Бойчука, його теоретичних узагальнень і висновків, був надзвичайно широким – “від національного фольклору до музейних шедеврів світового мистецтва, від українського іконопису до сучасного французького авангарду”. Йому властиві риси справжнього інтелігента початку ХХ століття. У поле повсякденних 30 Білокінь С. Листи Олександра Архипенка до Святослава Гординського // Матеріали конференції “О. Архипенко і світова культура ХХ століття”. – Національний художній музей України, 2001. – С. 7. 31 Горбачов Д. І Архаїст, і футурист Олександр Архипенко. 1987-1964 // Матеріали конференції “ О. Архипенко і світова культура ХХ століття”. – Національний художній музей України, 2001. – С. 18. 32 Хоменко Я. Творча особистість Олександра Архипенка та її вплив на сучасну українську скульп­ туру // Матеріали конференції “О. Архипенко і світова культура ХХ століття”. – Національний художній музей України, 2001. – С. 89. 33 Бойчук і бойчукісти, бойчукізм: Каталог виставки / Автор вст. ст. та упорядник каталога О. Ріпко. – Львів: Редак.- видав. відділ обл. управління по пресі, 1991. – С. 10. В. Седляр Ілюстрація для “Кобзаря” Т. Шевченка ксилографія. 1931