Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

65 Тоталітарне мистецтво і нонконформізм самі ознаки повернення до міфологічності академізму і непомірної ампірної пишності. Відмінність – лише в тому, хто представляє центральну фігуру – Гітлер чи Сталін. Тут варто згадати про ще одну виставку, що від­ булася дещо раніше, 1995 року – “Москва-Берлін: Берлін- Москва”. Її експозиція зумовила значний резонанс і виразно засвідчила про аналогічний “перехід від вільного та експериментального мистецтва російського і німецького авангарду до мистецтва, підпорядкованого тоталітарній ідеології, у формах, наближених до реалізму ХІХ століття...”, до “...придворного мистецтва, яке віддавало шану диктатору і прославляло систему..,”, зумовлювало “гігантоманію “урбаністичних” задумів обидвох диктаторів...” (переклад з польської – О. Г.) 5 . У ще ширшому зрізі подібні паралелі показала експозиція “Мистецтво і влада”, організована за підтримки Ради Європи, 1996 року. Виразним і переконливим було зіставлення мистецтва періоду панування тоталітарних режимів гітлерівської Німеччини, сталінського СРСР, франкістської Іспанії та Італії часів диктатури Дуче Мусоліні. Нацисти, які прагнули влади в Німеччині, Італії та Іспанії, застосовували ті ж методи, що й сталінська влада на сході. Обидві агресивні сили володіли потужним ідеологічним апаратом. Невід’ємною частиною його впливу мало стати мистецтво і художник, перетворений у слухняну прислугу: “...СРСР і Німеччина прямували буквально крок у крок у своїх культурних акціях, зберігаючи достойну часову дистанцію чи видимість почерговості в ініціативах. Заборона всіх мистецьких угрупувань і заміна їх державними відомствами куль­ тури, контроль над розподілом художніх замовлень і можливістю виставлятися, акції репресій проти по­ літично ненадійних майстрів, плани генеральних рекон­ струкцій Москви й Берліна як імперських столиць, пряме суперництво архітекторів і художників обидвох країн на ЕКСПО-37 у Парижі, запровадження державних премій в області культури і т.п.” (переклад з російської – О. Г.) 6 . Вражаючими у сенсі наведених аналогій є факти, подані російськими дослідниками у конкретному циф­ ровому вимірі: “За даними Відділення образотворчих мистецтв імперської Палати культури (в Німеччині – О. Г.) в 1936 р. в ньому налічувалося близько сорока тисяч, образно кажучи, “солдатів фронту народного мистецтва”, одягнутих, взутих і забезпечених роботою в ім’я блага імперії. Крім 37 тисяч живописців, скульпторів і графіків, членами відділення були 2300 художників- ремісників, 1200 модельєрів, 730 спеціалістів з інтер’єру, 500 садівників- 5 Olszуwka P. Moskwa – Berlin, Berlin – Moskwa // Format. – 1997. - № 22-23. – S. 59. 6 Маркин Ю. П. Искусство тоталитарных режимов в Европе 1930-х годов. Истоки, стиль, практика художественного синтеза // Художественные модели мировоздания. Кн. вторая, ХХ век. Под общей ред. В.П. Толстого. – М: Наука, 1999. – С. 123. Павільйони СРСР та фашистської Німеччини на Міжнародній виставці в Парижі, 1937