Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

67 Тоталітарне мистецтво і нонконформізм мала належної освіти, проте керувала ідеологією радянської літератури і мистецтва та була автором терміну ”низькопоклонство перед Заходом” 11 . Ідеологічні “бійці” з питань культури і мис­ тецтва змусили творців глибоко відчути, що таке партійна диктатура, втілена в ідеологічній формі соцреалізму. Її противників безжально переслідували та шельмували. Достатньо згадати хоча б долю зна­ менитого українського скульптора І. Кавалерідзе, ровесника та однодумця О. Архипенка: “У 20-х роках його таврували як “прихильника кубістично-кон­ структивних форм”. У 30-х за вказівкою Й. Сталіна визнали формалістом, а в 63-у році М. Хрущов у своїй доповіді перед художньою інтелігенцією оголосив його кубістом” 12 . Митці швидко зрозуміли “переваги” пропо­ нованого державою творчого методу. Однак не всі, хто не бажав прийняти його постулати, встигли вчасно покинути територію Радянської України. Про досконале розуміння художниками того, що відбувалося на сході, свідчать думки Павла Ковжуна, висловлені у Львові 1934 року: “Сьогодні наша праця у загальній ситуації української культури набирає особливої вагомості. Головний центр української мистецької творчості – Придніпрянська Україна – цілковито відсунена від участі сьогоднішнього мистецького процесу та перебуває у кліщах односторонніх, безкомпромісних впливів утилітарного середовища. Мистецтво там іде по лінії кількості, зовсім нехтуючи якістю. Мистецька українська громада на Україні позбавлена в найширшому розумінні цього словане лише культивуваннямистецьких вартостей, а взагалі їйвідібрана можливість ставити які-небудь мистецькі проблеми” 13 . У сенсі наведених вище аналогій у діях радянського і німецького тоталітарних режимів та виявлення впливу тоталітаризму на мистецьке середовище особливо характерною є ситуація в Західній Україні у період 1939-1944 років. Встановлення радянської влади тут відбувалося у два етапи, які значно різняться між собою. Показовим є перший етап, коли переважна частина місцевого населення зустрічала “східних братів” як визволителів. Червона армія немовби виконувала справедливу місію, прийшовши на допомогу пригнобленим українцям Галичини після того, як Польща була окупована німецько-фашистськими військами. Насправді, розвиток подій ´рунтувався на старанно замаскованій, зовні скритій основі. За взаємною згодою тоталітарних режимів, відповідно до таємної частини пакту “Ріббентропа-Молотова”, німецькі дивізії, які на той час стояли вже під Львовом, зняли блокаду міста, віддаючи свої позиції радянським військовимформуванням, та відійшли до Перемишля, за річку Сян. Сталінський режим одержав слушну нагоду для досягнення основної мети – ліквідації націоналістичного руху в Галичині, який постійно був перешкодою для наведення “остаточного порядку” в УРСР. 11 Асєєва Н.. Історія побутування поняття “імпресіонізм” на терені вітчизняної художньої культури / Імпресіонізм і Україна. – К.: ПФ Галерея, 2011. – С.13. 12 Синько Р. Олександр Архипенко та Іван Кавалерідзе // Матеріали конференції “О. Архипенко і світова культура ХХ століття”. – Національний художній музей України, 2001. – С. 72. 13 За матеріалами каталогу VІ виставки АНУМ (Львів, 1934). І. Кавалерідзе Пам’ятник Артему в Святогорську, бетон, 1927