Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

72 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях вирішили емігрувати до Німеччини. Василеві вдалося здійснити задумане і згодом виїхати до Венесуели. Федір опинився у Кенігсбергу, де був заарештований та ув’язнений після захоплення міста радянськими військами. Йому заборонили жити в Києві, позбави­ ли усіх титулів, наукових і почесних звань. Твори художника зняли з музейних експозицій, а на його ім’я в усіх виданнях наклали “вето”. В останні роки життя митець не пішов на компроміси заради помилування і відмовився від фарисейської пропозиції створити портрети партійних вождів: “...Малювати всяких там временщиків-фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє” 24 . Федір Кричевський помер 1947 року в Ірпіні, і ще декілька років офіційна історія українського радянського мистецтва про нього не воліла згадувати. Наприкінці війни в мистецькому середовищі Львова відбулися разючі зміни, які свідчили про добру поінформованість художників щодо долі, яку несе їм повернення радянської влади. Більша частина згаданих митців (як місцевих, так і родом з Наддніпрянщини) у 1943-1944 роках емігрували в західну Європу, а згодом, за океан – до США, Канади, Аргентини, Австралії, Венесуели. В Німеччину, а згодом у США, виїхали, наприклад, директор художньо-промислової школи, відомий іконописець-неовізантист Михайло Осінчук і його заступник Антін Малюца. У США чи Канаді опинилися Яків Гніздовський, Святослав Гординський, МихайлоДмитренко, СергійЛитвиненко, СтепанЛуцик, Михайло Мороз і Леонід Перфецький, викладачі школи – Володимир Баляс, Микола Бутович і Микола Мухин. До Австрії, а потім до Австралії, емігрував Михайло Кміт. У далекій Аргентині осіли Микола Азовський і Микола Неділко. У Венесуелі 1952 року помер знаменитий Василь Кричевський, а його син оселився в США. Варто згадати про ще один парадоксальний для нашої історії факт – повоєнна Німеччина не виявилася ворожою для українських художників. Відразу ж після війни, у Мюнхені, 1947 року була створена Українська спілка образотворчих митців (УСОМ). Показовою була резолюція Першого з’їзду УСОМ, що містила низку принципових позицій. Так, у першому пункті документа зазначалося: “На українських митців, що знаходяться в сучасну пору в еміграції, лягає важливе і відповідальне завдання, з одного боку – зберігати і продовжувати ті форми українського національного мистецтва, що сьогодні не можуть бути розвивані в Україні, з другого – репрезентувати українську культуру перед чужинцями”. У другому пункті стверджувалося: “Особливо вартісним і плідним моментом для розвитку українського мистецтва слід вважати факт, що творчий актив складається з митців усіх 24 Блакитний Є. Кричевські: Федір Кричевський // Образотворче мистецтво. – 1998. – № 2. – С. 57. Обкладинка журналу “Українське мистецтво”, Мюнхен, 1947 р., графічне оздоблення М. Дмитренка Книга митців: Канади й Америки, видана в Торонто, 1954