А. Арнц, Ґ. Якоб • Схема-терапія: модель роботи з частками

Основи 23 схема-терапії, які ґрунтуються на концепції часток особистості. Втім, попри наявність цих двох моделей, більшість втручань можна використовувати і у первинній моделі роботи зі схемами, і у моделі роботи з частками особис тості. Розгляньмо, наприклад, техніку «Діалог крісел», у якій перфекціоніс тична сторона пацієнта веде дискусію з більш здоровою його стороною. Це втручання може стосуватись і діалогу між вимогливою батьківською часткою та часткою здорового дорослого, і між перфекціоністичною схемою «над високих стандартів» та здоровою альтернативою цій схемі. Таким чином, втручання, описані в моделі часток особистості, можна використовувати так само й у вихідній моделі роботи зі схемами. 1.1 ДИСФУНКЦІЙНІ СХЕМИ Так звані ранні дисфункційні схеми (РДС) у широкому розумінні визначають як загальні моделі (взірці, патерни) життя, які впливають на когніції, емоції, спогади, поведінку, особливості сприйняття соціальних ситуацій та стосунків з іншими людьми. Вважається, що РДС розвиваються у дитинстві. Залежно від життєвої ситуації, досвіду стосунків, індивідуальних механіз мів коупінгу з наявними труднощами РДС можуть змінюватись протягом усього життя і часто підтримуються цими ж самими чинниками. Коли активується наявна схема, з’являються сильні негативні емоції: тривога, смуток чи відчуття самотності. Янґ і співавтори (2003) визначили 18 схем, які об’єднуються у п’ять груп – «сфер». Ці визначення РДС були сформовані переважно в результаті клінічних спостережень, а не внаслідок емпіричних досліджень, хоча наукові дослідження підтримують їхнє існування. У будь-якої людини може бути або одна схема, або комбінація з декіль кох схем. Як правило, особи мають більш-менш стійкі схеми. Схему вважа ють патологічною тільки тоді, коли вона пов’язана з патологічними емоцій ними переживаннями і симптомами чи порушеннями соціального функціо нування. Пацієнти з важкими розладами особистості зазвичай за схема опитувальниками Янґа отримують високі бали з багатьох схем (Schmidt et al., 1995). І навпаки, пацієнти, яким притаманні лише деякі життєві труднощі, що не відповідають діагностичним критеріям розладу особистості та мають вищий рівень соціального функціонування, як правило, отримують високі бали лише за однією або двома схемами. Таблиця 1.1 представляє сфери схем та власне перелік 18-ти схем, які описав Янґ. Клінічний приклад Сьюзен, 40-річна медсестра. Вона страждає від хронічної депресії і проходить терапію в умовах денного стаціонару. Сьюзен має серйозні проблеми на роботі. Переваж но йдеться про насмішки та зневажливе ставлення з боку її колег, що призвело