ЛЕГКА АТЛЕТИКА

153 Результат у потрійному стрибку переважно залежить від го - ризонтальної швидкості розбігу і вертикальної швидкості ( кута вильоту ). Важливим є правильний ритм виконання потрійного стрибка , який виражається у співвідношенні 37%–29%–34%. За В . Креєром (36%–30%–34%) ці відсоткові співвідношення вказу - ють на значущість кожного елемента техніки стрибка для даль - ності польоту стрибуна . Горизонтальна швидкість виконання стрибка зменшується , особливо під час постановки поштовхової ноги в перших двох стрибках (« скоку » і « кроці »). Для подовження кожного з трьох стрибків треба збільшувати кут вильоту і висоту траєкторії . Про - те зі збільшенням висоти попереднього стрибка , наприклад « скоку », важко відштовхуватися для наступного та знижується горизонтальна швидкість . Отже , необхідно знайти оптимальне співвідношення між горизонтальною швидкістю , висотою тра - єкторії польотних фаз стрибка ( кут вильоту ) і здатністю спортс - мена пружинити під час приземлення , щоб потужним відштов - хуванням створити високу вертикальну швидкість . Висококваліфіковані спортсмени розвивають під час розбі - гу швидкість , не меншу ніж 10 м / с і злітають під кутом вильоту 17° у першому стрибку , 14° у другому і 16° у третьому . Розбіг . Розбіг виконують так само , як і в стрибках у довжину , і він складається з 18–22 кроків . За даними В . Попова та В . Кре - єра , залежність довжини розбігу від швидкості спринтерського бігу може бути такою : під час бігу на 100 м за 13,0 с —12 бігових кроків ; за 12,5 с — 14 кроків ; за 12,0 с — 16 кроків ; 11,5 с — 18 кроків ; 11,0 с і вище — 20–22 бігових кроки (38–42 м ). Швид - кість у розбігу поступово збільшується . Раціональним вважають розбіг , під час якого швидкість зрос - тає від початку до кінця , водночас структура останніх шести кро - ків майже однакова ( для збереження горизонтальної швидкості й оптимальної дальності першого стрибка за невисокої траєк - торії польоту ). Спортсмен спеціально не відштовхується на зліт , як у стрибку у довжину , а намагається ввійти в стрибок , просу - ваючись уперед із якомога більшою швидкістю . На відміну від стрибків у довжину , спортсмен не підсі - дає на передостанньому кроці й майже не змінює структури останніх кроків . Він відштовхується під більш гострим кутом і здійснює стрибок за більш низькою траєкторією . Останній