ЛЕГКА АТЛЕТИКА

168 переносячи махову ногу і тулуб за планку . У результаті нахилу тулуба вперед таз спортсмена дещо піднімається вгору і одно - часно , завдяки розворотові верхньої частини тулуба до план - ки , зміщується з лінії планки в бік ями для приземлення . Після переходу планки стрибун опускає махову ногу і руки за план - ку , а тулуб нахиляє вперед . Це сприяє підійманню і перенесен - ню через планку поштовхової ноги . Приземлення . Приземлення відбувається на махову ногу , а потім на поштовхову . У результаті цього стрибун трохи розвер - тається обличчям до планки . За більш ніж 150- річну історію техніка виконання стрибка у висоту змінилася — від « переступання » до « фосбері - флоп ». Від 80- х років ХХ століття й до сьогодні найбільш раціональною технікою виконання стрибка у висоту визнано « фосбері - флоп » ( як уже було згадано за іменем автора цього стилю , олімпій - ського чемпіона Р . Фосбері , Мехіко , 1968 р .). Аналіз техніки стрибка у висоту способом « фосбері - флоп » Розбіг . Результативність у стрибках у висоту пов ’ язана із використанням високої швидкості розбігу , яка сприяє висо - кій потужності відштовхування та початкової швидкості ви - льоту . Швидкість розбігу та його довжину підбирають для кож - ного стрибуна індивідуально , залежно від рівня його технічної майстерності та фізичних якостей . У процесі виконання розбі - гу необхідно функціонально підготувати опорно - руховий апа - рат , забезпечити належне зростання швидкості та надати зруч - не положення тілові для виконання відштовхування . Упродовж одного змагального сезону довжина розбігу може змінюватися залежно від спортивної форми стрибуна , погодних умов , ста - ну бігової доріжки , напрямку вітру тощо . Розбіг виконують спочатку по прямій , а потім по дузі трьо - ма або п ’ ятьма кроками . Дуга трьома кроками є раціональною за низької швидкості розбігу , дуга п ’ ятьма кроками — за більш швидкого розбігу . Це пояснюють тим , що на великій швидко - сті та за малих радіусів дуги збільшуються відцентрові приско - рення , а на їх подолання , відповідно , витрачають надмірні зу - силля , що знижує ефективність відштовхування . Відцентрова сила , у результаті якої виникають ці прискорення , залежить від