ЛЕГКА АТЛЕТИКА

184 ного підіймання тулуба спортсмена у результаті раніше набу - тої кінетичної енергії . Довжина розбігу становить 35–45 м (18–23 бігових кроки ), швидкість розбігу в чоловіків становить 9 м / с і більше . Розбі - гаючись , спортсмен спрямовує нижній кінець жердини в бік ями ; щоб жердина не вібрувала , він біжить меншими кроками , ніж на спринтерській дистанції , а також може робити ритміч - ні рухи плечима , ліктями і кистями в такт бігу . У міру приско - рення бігу амплітуда цих рухів зменшується і за кілька кроків вони повинні припинитися . 70–60° 30–25° Рис . 14. Останні кроки розбігу та постановка жердини в упор На початку розбігу передній кінець жердини бажано трима - ти вище над рівнем голови , і що вищий хват жердини , то вище потрібно підняти передній її кінець під час розбігу . Тоді легше тримати жердину й можна вільніше й швидше бігти . Далі , під час розбігу , жердину треба поступово знижувати . Для загально - го ритму розбігу в стрибках з жердиною характерні плавність , відсутність різких перемикань швидкості бігу під час збільшен - ня її наприкінці розбігу за 3–4 кроки до відштовхування . Ритм розбігу переважно залежить від довжини та темпу кроків , а та - кож нахилу тіла ( тулуба ) та жердини . Зокрема , з початку розбігу під час нарощування швидкості збільшується довжина кроків та їхній темп , тулуб нахилений уперед із високим положенням переднього кінця жердини (45° і більше до горизонталі ). Далі , у другій половині розбігу , коли швидкість стабілізується , змен - шується нахил жердини ( до 30° і менше ), випрямляється тулуб і стабілізується довжина кроків . Згодом , під час підготовки до відштовхування , жердина знижується до горизонтального по -